Коли я зустрів Юлю, я не любив поп-музику. Я дивився зверхньо на прості медодії та тексти. "Це - для мас", думав я. При цьому сам мріяв про те, щоб моя музика стала популярною.

Юля слухала деяких поп-виконавців, і я слухав разом із нею.

Найцікавіше сталося через деякий час: я раптом почав відчувати глибину в деяких простих текстах і мелодіях.

Потім я запитував себе: чому так сталося?
Коли ти любиш, твоє серце відкривається настільки, що все, що любить твій партнер, немовби забарвлюється ним. І ця фарба стає входом у любов до того, що любить партнер.
Минуло кілька років, і я усвідомив, що глибина текстів і музики - це те, що ми вносимо самі. Сама по собі творчість нейтральна, і я бачу рівно ту глибину, на якій сам перебуваю
Більше того, мій снобізм був причиною, яка не дозволяла мені побачити людей, які відчувають глибину в моїй музиці.
Цей досвід наштовхнув мене на практику сприйняття людей та речей без оцінки та осуду, більше того, з наміром дивитись на кожного, як на особливого
Якщо я зможу в моменті згадувати, що речі нейтральні і вони напряму залежить від мого відношення та дій до світу, тоді я зможу сприймати світ зі стану любові, що приведе до того, що і світ повертатиме мені любов.